Пежо 207 2008 року

Машину купив випадково. Знайомі пригнали для себе з Німеччини. Мала їздити жінка, проте після декількох тижнів мук їзди по Київських заторах вирішила продати. Я, знаючи що машина з за кордону і без підводних каменів вирішив її забрати на свій страх і ризик. До цього була Пежо 205 та Пежо 206. При чому 205 була майже 10 років.
Після 6 місяців їзди в основному по Києву, можу сказати, що дана модифікація – дизель і механіка не для жінок. Машина важка, метал якісний і товстий як в 123 мерседесі, та і по масі, мало не півтори тонни. Пройшовши на ньому 11000 крім заміни масла і фільтрів, поміняв лише дві шарові. Міняв сам, без проблем. Машина не для гонок, рушає як маршрутка. Разом з тим, по місту втрати палива не перевищують 5.5 л. При їзді з Києва до Рівного по хорошій трасі та заправці на солярки нано, у витрати палива склали рівно 3,5 л. На мій погляд, це одна з останніх справжніх хороших машин, половину якої можна відремонтувати самому. Двигун, як на мене, взагалі найкращий серед сучасних дизельних моторів з великим ресурсом. Звикав до цього трактора певно з місяць. Проте потім жодного разу не пожалів за тощо його забрав.